Всі публікації

Субота, 28 грудня 2013

ya kiyanin

Точніше сказати чому я за меценатів замість політики - тому що вони будували, а не ламали. Комуністи підривали церкви і зносили пам'ятники царю, нацоналісти тепер зносять пам'ятники Леніну і зривають зірки з воріт. Прийшли вандали, зруйнували-розламали, сказали, що відновили історичну справедливість і пішли. Мені от цікаво, що в МОЄМУ місті, де я народився, зростав і пам'ятаю багато чого, чого вже немає, ще історично несправедливо і що розламають завтра. Раз на рік ми сидимо над програмою соціально-економічного розвитку, і розподіляємо, що кому . На моїх очах не раз розгорялися дискусії, коли хтось просив грошей на відновлення - ремонт якогось об'єкта, а хтось з фінансистів намагався заперечити, що дешевше побудувати новий будинок. Іноді так, дешевше, але якщо це знакове місце, то на нього потрібно витрачати, скільки б воно не коштувало, тому що треба поважати пам'ять. Дуже важко іноді донести нашим бізнесменам, які приходять з "геніальним інвестпроектом" , що не потрібна його висотка на Подолі і що ні , це не "сарай" , а історична спадщина, і його не можна зносити, і до цього у будинку ще його онуки повинні ходити на екскурсії.

Поламали, що далі?

А далі знову включаються політики! Харківський губернатор збирає гроші на новий пам'ятник Леніна, глава Радміну Криму агітує за пам'ятник "Єдності України" , церква - за святу Варвару, місцеві депутати - за пам'ятник медикам, опозиція - за Бандеру і Махно. Поки свої пропозиції не озвучив сенатор Джон МакКейн і Володимир Жириновський, але не здивуюся, якщо у них теж є своє бачення, що зробити НАМ У НАШОМУ МІСТІ. І ось на цьому етапі у мене виникає почуття гострої історичної несправедливості. Чому за місто з тисячолітньою історією вирішують все кому заманеться? Кому тут жити, політикам чи людям?

Що робити?

Я пропоную киянам перестати вестися на маніпуляції і включатися в політичні дискусії. Це наше місто, і тільки міській громаді вирішувати кого або що вони хочуть бачити. І якщо активно включитися і показати, чого МИ хочемо, політики відчують своє місце. Треба взяти ініціативу на себе і самим вирішити, що ми хочемо бачити в своєму місті.

Моя думка як киянина, а не як чиновника

Свою думку і аргументацію до неї я озвучив раніше - я за меценатів Лазаря Бродського і Ніколу Терещенка. Тим більше, що є такі об'єкти, як КПІ, Національний художній музей, куди давали гроші обидві родини. Це моя думка не як чиновника КМДА, а як людини, яка народилася в Києві. У нас є пам'ятник засновникам Києва - Кию , Щеку , Хориву і сестрі Либідь. Але ми маємо і більш сучасну історію, 100 річної давнини, коли плеяда киян -бізнесменів настільки дбала про місто, що самі городяни називали їх батьками-засновниками Києва . І всі вони, я вважаю, недолюблені містом . У нас є пам'ятник Миколі Терещенко у дворі лікарні, є вулиці Терещенківська і Дегтярівська . Але при цьому у нас немає вулиці Бродського, на похорон якого прийшов практично весь Київ. Лазар Бродський, який будував лікарні, музеї, театри, училища, який побудував Бессарабський ринок для городян, набагато більш заслужена для міста людина, ніж більшість, якщо не всі політики . Але не те що вулиці, а навіть маленького переулочка в свою честь, він, виходить, що не заслужив. При цьому у нас є вулиця Патріса Лумумби, який не факт, що взагалі знав про існування Києва, є вулиці імені угорських комуністів Мате Залки і Лайоша Гавро, але немає вулиць Бібікова, Могилевцева, Ханенків. Поки ми, як кияни, не поважатимемо історію свого міста і людей, які дбали про його майбутнє, політики не будуть поважати нас, і будуть нав'язувати свою думку. Все просто. Давайте поважати себе.

Понеділок, 21 травня 2012

Залучити іноземних інвесторів в економіку Києва столична влада намагається шляхом проведення публічних заходів. Так, на Першому київському інвестиційному форумі в кінці березня презентувалася Стратегія розвитку Києва до 2025 р.
kcod

Зараз за підсумками форуму в роботі знаходяться близько 2,5 тис. проектів, повідомив Руслан Крамаренко, заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА). До вересня по більшій частині цих проектів буде завершено техніко-економічне обґрунтування і тендерна документація, запевнив Крамаренко.

Також в інтерв'ю РБК-Україна він розповів про результати квітневого форуму венчурів з Кремнієвої долини в Києві.

Понеділок, 16 квітня 2012

gkh

Автор: Олександр АЛФЬОРОВ 

Пропозиція - створити Центр проектного менеджменту. Задля цього запропонувати громадським організаціям Києва долучитись до вирішення проблем міста шляхом пошуку позабюджетних коштів для нього, відібрати з громадських організацій кращих фондрейзерів і створити центр, який шукає для міської влади позабюджетні кошти - гранти, донори, технічна допомога, але не у формі дотаційного комунального підприєммства, а коли сам центр є результатом виграного проекту. Фондрейзери зможуть поєднувати роботу в своїй ГО і при ЦПМ, отримувати з проекту зарплату, а також бути
ближчими до влади і розказувати про свої ініціативи, а владі - додаткові кошти з проектів без жодних вкладень).

Понеділок, 02 квітня 2012

x 75977b25

Авторська колонка на Українській правді

Сьогодні стартував проект «Картка киянина». За десять днів перші картки отримають багатодітні родини, а вже з сьогоднішнього дня перших претендентів на картку районні управління соцзахисту по телефону запрошуватимуть прийти та заповнити необхідні анкети. «Телефонна черга» створена для того, щоб уникнути черг на місцях – людині призначають час, і вона одразу потрапляє до відповідного спеціаліста. Знаю, що впровадження проекту матиме широкий резонанс, і до нас буде багато питань. Тому заздалегідь спробую ці питання зняти.

Четвер, 22 березня 2012


kkkУ минулому році місто заявило про плани розглянути можливість підвищення зарплат соціальним працівникам. Чи передбачено в міськбюджеті на 2012 таке підвищення?


У бюджеті Києва на 2012 рік видатки на оплату праці з нарахуваннями працівників установ соціального захисту та забезпечення враховані в обсязі 212 900 000 гривень - це більше на 59,2 млн гривень, ніж у 2011 році.

Вівторок, 20 березня 2012

93899

Автор: Дмитро МЕЛЬНИЧЕНКО

Ідея проекту полягає в тому, що на зупинках маршрутного транспорту (а при необхідності в інших необхідних місцях) будуть встановлені інформаційні стенди (екрани),на яких буде зображення карта міста в РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ і, де буде відображатись вся інформація щодо муніципального транспорту – відмітками на карті будуть відмічені маршрутки,автобуси,тролейбуси,трамваї, найближчі до зупинки,швидкість їх руху,або час стояння в заторах, орієнтовний час прибуття на зупинку, також буде відображатись завантаженість доріг.

Понеділок, 19 березня 2012

led-tunnel-light-1Як відбувається підготовка до березневого бізнес-форуму? Скільки проектів і на яку суму вже відібрано? Які проекти можна виділити, в плані першочергової необхідності для реалізації?

Програмою Форуму передбачено презентувати чотири якірних проекти: будівництво четвертої лінії Київського метрополітену в напрямку житлового масиву Вигурівщина-Троєщина (реалізація проекту 2012-2018), будівництво парковок, будівництво міжнародного ділового району "Київ-Сіті" (реалізація проекту 2012-2022), реалізація інноваційного парку BIONIC HILL.

Четвер, 15 березня 2012

Як у плані виконання бюджету стартував 2012 рік? Чи можна із впевненістю казати про те, що бюджет в 2012 буде виконано?

Субота, 18 лютого 2012

komment
Заступник голови Київської адміністрації розповів «Коментарям» про майбутнє ларьків і парковок. І - хто побудує метро на Троєщину

Затверджено бюджет Києва на 2012 рік. Вилучення коштів до держбюджету складають всього 2,3 млн. грн. У 2011 році цей показник становив 1,5 млрд. грн. Проте також було і вилучення до держбюджету половини коштів від прибуткового податку. Очевидно, що щось суттєво змінилося у відносинах міської та центральної влади - причому на тлі далеко не кращого становища в економіці. Чим викликані такі маленькі вилучення?

Неділя, 29 січня 2012

Народився 2 жовтня 1978 року в Києві у родині військового.
Батько - Михайло Григорович з 1973 по 1987 рік служив старшим прапорщиком в автобаті, в 1986 році брав участь в евакуації населення та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (з 2 травня був на місці аварії в епіцентрі подій). У 1987 році батька перевели до Німеччини, де він служив у військах ППО. Там ми змінили два військових містечка – три роки жили у гарнізоні міста Мерзебург в 30 км від Лейпцига, а потім ще два роки в Альтенбурзі під містом Хемніц.
У Німеччині на службу брали і дружин військових, і мама, Світлана Миколаївна, майже чотири роки служила на пункті зв'язку ракетно-зенітного дивізіону.
У 1992 році ми повернулися до України. Я вступив до Суворовського училища, але потім переїхав з батьками до Кременчука, де тато до 1994 року служив у військовій бригаді.

У 1995 році вступив до Кременчуцького державного політехнічного інституту за фахом менеджер-економіст. У цей же час пішов працювати ревізором-інспектором відділу планування доходів та бюджету Кременчуцького фінансового відділу райдержадміністрації, а з часом став виконуючим обов’язки начальника цього відділу.
Робота на держслужбі дала змогу отримати необхідні навички і досвід, і в 1998 році я став працювати помічником першого заступника голови правління «Укртатнафта».

У 2000 році я повернувся до Києва.

А вже після закінчення інституту, у 23 роки сам став заступником голови правління ЗАТ «Кременчуцька нафтова компанія» (Кременчуцький НПЗ). Тоді у моєму підпорядкуванні майже 4,5 тисячі працівника та ще 8 тисяч у афілійованим компаніях. То була велика відповідальність та серйозний виклик – мені, молодому менеджеру довірили величезний шмат роботи, і треба було будь що виправдати цю довіру. Паралельно вступив до аспірантури свого рідного вишу, та вивчав економіку промисловості.
За рік я став заступником директора «Укртатнафта-Центр», групи компаній АТ «Татнефть» України, пізніше - генеральним директором ТОВ «Вік Ойл», групи компаній «VIK OIL». У 2003 році, коли почав співпрацю з компанією, її мережа налічувала 12 АЗС зі штатом у 200 осіб, а капіталізація становила $20 млн. За чотири роки це вже була розгалужена мережа зі 118 АЗС по всій Україні, а капіталізація компанії збільшилась у 30 разів.

У 2007 році почався новий етап кар’єри – Олександр Попов був призначений міністром щойно створеного Міністерства житлово-комунального господарства і запросив мене до своєї команди. Обов’язки ті ж самі – формування бюджету галузі, розробка ефективних механізмів у сфері тарифної політики та ціноутворення, управління зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних зв’язків. Півроку був першим заступником міністра. Нове коло інтересів спонукало вивчати регіональну економіку – у 2009 році я вступив до Харківської національної академії міського господарства, наразі є слухачем аспірантури зі спеціальності «Розвиток продуктивних сил та регіональна економіка», закінчив роботу над кандидатською дисертацією і готуюсь до її захисту восени.
У червні 2010 Олександр Попов був призначений першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та запросив перейти працювати з ним. Тут коло обов’язків значно розширилось – спочатку мені навіть здалось, що усі попередні роки у порівнянні з роботою тут, я відпочивав. За день через мої руки проходить дві-три сотні документів, а ще треба постійно тримати руку на пульсі – у мене в підпорядкуванні знаходиться вісім головних управлінь, і всі потребують постійного діалогу. Але щодо досвіду, тут можна зараховувати рік за два :-)

Одружився у 1999 році, за рік народилась старша дочка Каріна, а у 2005 році – Сніжана.
Дружина Анна – підприємець. Вільний від роботи та родинних справ час присвячує хобі – займається дизайном предметів інтер’єра. Молодша донька, як і мама, творча натура – займається танцями і хореографією. А старшу, як і мене, більше приваблює спорт. Каріна грає у теніс та баскетбол. Я ж багато років займався дзюдо, пізніше став захоплюватись аквабайком – у 2010 році, ще працюючи у МінЖКГ, посів третє місце у міському чемпіонаті з аквабайку.