Руслан КРАМАРЕНКО: “Нам потрібно, щоб місто за рахунок енергозбереження і економічно ефективних підходів постійно знаходило додаткові ресурси”

Київська міська державна адміністрація розпочала розробку міського бюджету на 2011 рік. Завдання перед міською владою стоїть непросте — з одного боку наступний рік повинен бути ударним щодо підготовки до Євро-2012, з іншого — місту потрібно буде повертати кредити, взяті в попередні роки. Про те, яким чином вирішуватимуть ці питання і як місто планує залучати додаткові кошти, в інтерв'ю газеті "Хрещатик" розповів заступник голови Київської міської державної адміністрації Руслан Крамаренко.

— Як оцінюєте бюджет міста в 2010 році, наскільки він реальний до виконання і які перспективи в бюджета на 2011 рік?
— Системну роботу під час ухвалення бюджету 2010 року ніхто не вів. У результаті невиконання бюджету Києва за перше півріччя цього року становило понад 1 мільярд гривень. Причина цього в тому, що бюджет було ухвалено з прихованим дефіцитом приблизно 2 мільярди гривень. Можна зрозуміти, коли дефіцит бюджету становить 2—3 відсотки, але 10 відсотків — це вже системні помилки. Однак не можна сказати, що в нас катастрофа. Скажімо так: на сьогодні є проблема з невиконанням бюджету, але вона штатна. Недовиконання бюджету на мільярд вирішується шляхом скорочення витрат на мільярд — підлягають скороченню капітальні витрати. Є бюджет проїдання, і є бюджет розвитку. На зарплатах, соціальному захисті це ніяк не позначиться, але, наприклад, капітальний ремонт місто профінансувати вже не зможе. Маючи мільярд дефіциту, ми сьогодні в ручному режимі вирішуємо, яку “дірку” латати першочергово.


Що стосується бюджету 2011 року, є цифри, доведені Мінфіном, вони доволі жорсткі й є предметом переговорів на сьогодні. Якщо ми хочемо отримати новий імпульс у розвитку Києва, то вилучення до державного бюджету повинні бути меншими, щоб ми отримали оборотні кошти.

— Чи будуть якісь нововведення в бюджеті-2011?
— Бюджет ми плануватимемо на три роки за принципом “бюджет, що котиться”, англійці кажуть “rolling budget” — один рік закінчився, інший додався. В рамках річного планування бюджету, як нині, технічно неможливо нормально фінансувати капітальні витрати — всі проекти з терміном реалізації більш як один рік фінансуються вкрай погано, в кращому випадку — неритмічно, в гіршому — проект так і не реалізують до кінця, і він переходить у розряд довгобудів.


Принцип трирічного планування застосовується в багатьох європейських країнах. Але знову ж таки — проблема не в плануванні бюджету, а в тому, що спочатку повинна з’явитися стратегія розвитку Києва, паралельно з нею — Генеральний план розвитку міста. Мешканець Троєщини повинен розуміти, побудують у нього, наприклад, швейну фабрику чи потрібно буде їздити в Святошин. Мета планування — врахувати ресурсні проблеми і проблеми, пов’язані з демографічною політикою.

— У попередні роки місто брало кредити, за якими потрібно буде розраховуватися в 2011 році, про які обсяги йдеться і чи є можливість виплачувати борги?
— У 2011 році зобов’язання Києва по зовнішньому боргу становлять 200 мільйонів доларів, по внутрішньому боргу — 1,2 мільярди гривень під різницю в тарифах, яку сплачували в 2009 році, і 300 мільйонів гривень за різницю, яку виплачували в 2010-му. Це боргове навантаження не є нестандартним для Києва, але з ним потрібно працювати в плані оптимізації графіка платежів і можливості міста розвивати інші проекти. Наприклад, надходження до спеціального фонду дають змогу погасити кредитну заборгованість, ми її погашаємо, але втрачаємо можливість у максимально стислі терміни підготувати місто до Євро-2012. Потрібно оцінювати адекватність подій, розуміти, що інвестиційні ресурси місту потрібні й місто і надалі користуватиметься позиковими ресурсами. Питання тільки в тому, скільки місту потрібно інвестиційних ресурсів і на яких умовах.


— Які бачите додаткові джерела наповнення бюджету?
— На сьогодні бюджет міста сформовано таким чином, що він спрямований на проїдання і постійні дотації, а нам потрібно, щоб місто за рахунок енергозбереження і економічно ефективних підходів постійно знаходило додаткові ресурси.
Основні претензії до планування статей як прибуткової, так і витратної частин бюджету. Незрозуміло, яким чином воно велося. Наприклад, наповнення транспортного збору в місті виконується на 10 відсотків. Можна зробити висновок, що транспортний збір було сплановано з помилками, оскільки такого невиконання не може за визначенням. Адже чітко і зрозуміло, коли, які автомобілі зареєстровано, скільки їх, і коли вони повинні проходити техогляд.

— Тарифи на житлово-комунальні послуги — хворе місце міста, кожна заява про підвищення тарифів викликає невдоволення киян. Але є й об’єктивні чинники — вартість енергоносіїв зростає, є показники інфляції. Як місто планує розв’язати цю проблему і чи варто очікувати підвищення тарифів наступного року?
— Не потрібно боятися затверджувати економічно обгрунтовані тарифи і називати городянам їх реальний розмір. У липні парламент підтримав створення національної комісії, яка встановить економічно обгрунтовані тарифи для всіх великих компаній-виробників послуг централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення. У повноваженнях місцевої влади залишиться регулювання комунальних послуг, що надають невеличкі підприємства, а також формування квартплати.


Комісія видаватиме ліцензії суб’єктам природних монополій на надання послуг централізованого тепло- і водопостачання і водовідведення, транспортування теплової енергії та води магістральними мережами. Для цих компаній комісія розробить єдину методику формування тарифів, установить індивідуальні нормативи використання питної води, затвердить розмір оплати за підключення до мереж тепло- і водопостачання і тарифи на послуги.


Тільки після того, як комісія установить ці тарифи, їх прийматимуть на міському рівні.

— Улітку перший заступник голови КМДА Олександр Попов заявляв, що збиткові комунальні підприємства ліквідовуватимуть. Чи є вже конкретні плани щодо ліквідації?
— Наразі аналізуємо. Ми жорстко переглянемо роботу комунальних підприємств. Ті, що існують за рахунок міського бюджету, не несуть соціального значення і не приносять прибутку, — будуть ліквідовані. Місту не потрібні збиткові комунальні підприємства в такій кількості.


Протягом 2009 року в столиці функціонувало 181 комунальне підприємство, які зобов’язані перераховувати до міського бюджету від 15 до 70 відсотків свого прибутку. Але тільки 88 із них закінчили рік із прибутком, 57 — спрацювали в мінус, 21 — завершило рік з нульовою рентабельністю, а 15 взагалі не вели господарської діяльності. Сумарно вони поповнили скарбницю на цілих 23,1 мільйона гривень. Але за той самий період на їх потреби з бюджету було витрачено приблизно 500 мільйонів гривень. Тож фактично діяльність КП завдала місту збитків на суму більш як 470 мільйонів гривень. Наприклад, КП “Київреклама”, що спеціалізується на зборі грошей за розміщення більш ніж 20 тисяч рекламних носіїв міста, завершило минулий рік із збитком у 6,3 мільйона гривень, а КП “Київське інвестиційне агентство” — зі збитком у 2,5 мільйона гривень. КП “Київтранспарксервіс” закінчило минулий рік із прибутком у 1,4 мільйона гривень і перерахувало до скарбниці всього 0,8 мільйона гривень, хоча єдиний оператор паркування в місті повинен давати бюджету до 100 мільйонів гривень на рік. Цього просто не повинно бути — такі підприємства в принципі не можуть бути збитковими.


Новий імпульс у фінансовому стані міста в першу чергу — це наведення елементарного ладу на підприємствах, які від імені міста надають адміністративні й інші послуги. Більшість із них могла б працювати нормально і без бюджетної підтримки, або вона повинна мати стимулюючий характер. Наприклад, якщо нині підприємство ми фінансуємо з бюджету, то в майбутньому могли б його виводити на самоокуповування, допомагаючи з бюджету компенсувати ставки за кредитом або надаючи з бюджету гроші на перший внесок під час купівлі техніки в кредит. Це ті нові фінансові засоби, які повинні працювати замість традиційної бюджетної політики, яка існувала з часів, як Київ отримав свій бюджет.

Оригінал тексту можна подивитись ТУТ