Руслан КРАМАРЕНКО: “Для міста не важливо, яким чином прийшли кошти — головне, щоб вони працювали на результат і були ефективно використані”

Нещодавно Київською міською державною адміністрацією було оновлено склад конкурсної комісії із залучення інвесторів. До нового складу постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації суб'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури ввійшли представники депутатського корпусу від різних політичних сил і керівники структурних підрозділів КМДА у сферах містобудування, земельних відносин, економіки та комунальної власності. Очолив комісію заступник голови Київської міської державної адміністрації Руслан Крамаренко. Із запитаннями, як проводитимуть конкурси і на що очікувати місту найближчими роками, ми звернулися до Руслана Крамаренка.

— З чого розпочнете роботу?
— Насамперед із ревізії того, що вже напрацьовано. Ми наразі перевірили проведені з 2003 року конкурси. Нині працюємо над тим, щоб розірвати ті угоди, які не реалізовуються, і знову винести їх на конкурс. Також розробляємо нові — зібрали в усіх міських службах пропозиції. На сьогодні їх налічується 502. Будемо виносити їх на конкурс у 2011 році.

— Проведення інвестиційних конкурсів — це єдиний механізм залучення коштів до міста?
— Ні, є ще такий механізм, як випуск зовнішніх міських облігацій — євробондів. Це коли цінні папери випускаються під гарантії міста. За час існування Києва їх випущено на 750 мільйонів доларів. 200 мільйонів доларів будемо погашати в наступному році, 250 мільйонів доларів — у 2012-му і 250 мільйонів доларів у 2014 році.

— За масштабом столиці ці суми впливають на нашу економіку?
— Тут можуть бути різні погляди. З одного боку, 200 мільйонів доларів — це сума програми соціально-економічного розвитку 2010 року. З іншого боку, тільки від пайової участі в 2007 році місто отримало 1,5 мільярда гривень. Тоді бюджет був 25 мільярдів гривень, нині він — 16 мільярдів гривень. Потрібно чітко розуміти, на які заходи буде спрямовано кошти від інвесторів. У першу чергу це мають бути енергозберігаючі та інфраструктурні проекти, які є самоокупними. Були деякі помилки в розпорядженні коштами у минулі роки, ми їх зараз виправляємо.

— Чи будуть змінюватися умови залучення інвесторів?
— Ми ставимо перед конкурсною комісією питання визначення конкретніших, але реалістичних термінів реалізації цих проектів. Окрім того, будемо пропонувати детально регламентувати порядок взаємодії інвесторів і підрозділів КМДА, чітко визначати штрафні санкції та умови розірвання договорів у разі невиконання або неналежного виконання інвесторами своїх зобов’язань. У той же час будь-який інвестор повинен чітко розуміти, на яку підтримку він може розраховувати з боку міста і як він зможе захистити власні інтереси.

— Скільки місто може отримати приватних інвестицій у найближчі роки?
— За попередніми розрахунками — до майже 500 проектів за 5—10 років може бути залучено приблизно 30 мільярдів гривень. Тільки до бюджету міста за цими проектами надійде приблизно 2 мільярди гривень, які спрямують на фінансування капітальних вкладень.

— За останніх два роки чи достатньо проводилось інвестиційних конкурсів і яка їх результативність, адже складається враження, що великого капіталу до міста не надійшло?
— Це не хибне враження. Найбільшим зовнішнім капіталом, що в останні роки прийшов у столицю, був випуск єврооблігацій на 750 мільйонів доларів. І на сьогодні, наскільки ми знаємо структуру інвесторів із цих цінних паперів, там немає навіть жодного російського інвестора — лише Західна Европа та США. Щодо інвестиційних конкурсів — їх було проведено 132, з них реалізовано один.

— Чому так? Що з іншими конкурсами?
— На сьогодні всі ділянки проаналізовано. Є такі, на які справді вплинула криза, і вони стоять огороджені парканом, і будівництва не ведеться. Є деякі ділянки, в яких уже закінчився термін оренди, і ніяких так званих інвесторів так і не з’явилося. До того ж у 2009 році майже всім проектам було надано відстрочку з платежів пайової участі, а деяким — до 2018 року.

— Яка подальша доля тих проектів, які до сьогодні нереалізовані?
— З досвіду попередніх років ми комплексно вивчаємо питання із залучення дозвільних органів. Після того як проаналізуємо ті проекти, які не реалізовуються, вирішуватимемо питання розірвання таких договорів і залучення нових інвесторів. А проекти, в яких місто зацікавлене і які зараз реалізуються, повинні отримати підтримку міських служб.


На сьогодні Головне управління економіки та інвестицій розіслало листи всім інвесторам, які не реалізують свої проекти.

— Чи буде цей процес прозорим?
— Прозорість буде забезпечена шляхом розміщення оголошень про конкурси в друкованих ЗМІ та на сайті КМДА, включення до складу конкурсної комісії депутатів Київради від різних політичних сил і відкритої публікації результатів конкурсів й, відповідно, можливості їх оскарження у встановленому порядку. Але в цілому Київ нині дуже зацікавлений у залученні приватних інвестиційних ресурсів у розвиток міського господарства. Також ми плануємо навесні наступного року продовжити те, що було напрацьовано у 2003—2004 роках, — виступи на міжнародних інвестиційних форумах і розміщення там наших проектів. Головна проблема, що всі великі інфраструктурні проекти, що були до сьогодні, розраховані на бюджетне інвестування — будівництво Подільсько-Воскресенського переходу, тунелів, швидкісного трамвая, метро на Троєщину — не передбачають участі приватних коштів. За останні чотири місяці ми провели десятки зустрічей із провідними вітчизняними і закордонними фінансовими організаціями, виробниками та інвесторами. Наприклад, зараз триває підготовка технічних умов проекту будівництва четвертої лінії метро на Троєщину, яке виконують японські фахівці спільно з Київським метрополітеном. Буде залучено пільгове фінансування за рахунок коштів нового кредиту в рамках програми “Офіційної допомоги розвитку” уряду Японії. На тому тижні в мене відбулися зустрічі з великою французькою компанією, що експлуатує 12 тунелів у Франції, які вона побудувала за власні кошти. Ці тунелі є платними, але туди вкладено величезні кошти приватної компанії. Також ця компанія експлуатує паркінги у великих містах, які вміщують майже 2 мільйони автомобілів.

— А який ризик? Місто може не надати права брати плату за проїзд і тим самим не залучити інвестора? Але ж паркування в місті нині так само платне.
— Що стосується вартості паркування, на сьогодні з Кабінетом Міністрів розробляються поправки до законодавства щодо встановлення граничних тарифів. Тому що в центрі столиці, ми з вами знаємо, є паркінги, де беруть до 60 гривень за годину. Французи готові показати свої інвестиційні та концесійні договори, яки нині діють. Будемо дивитися — ми не вигадуємо щось нове. Ми беремо те, що вже діє.

— Говорячи про конкурси, йшлося переважно про 2011 рік. До кінця цього року плануєте виносити якісь проекти?
— Ми плануємо до кінця року винести на конкурс три проекти реконструкції нежитлових будівель, три проекти будівництва житлових будинків, у тому числі для постраждалих від афери “Еліта-Центру”, а також проект наземного автоматизованого паркінгу як першого етапу будівництва транспортно-пересадкового вузла на одному з в’їздів до міста. Вони зараз проходять завершальну стадію узгодження із вирішення земельних питань і питань власності.

— В які галузі місто найбільше потребує капіталовкладень?
— Ми маємо кілька болючих проблем, які стосуються кожного киянина. Це — транспорт і транспортна інфраструктура та реформа житлово-комунального господарства. Потрібна модернізація теплових мереж, очищення води, водовідведення, є низка проблем на Бортницькій станції аерації. Вирішення цих питань декларується вже понад п’ять років, але справа не просувається. Нині нами вже розпочато енергоаудит “Київводоканалу” щодо модернізації та пошуку інвестицій. У нас є досвід залучення коштів Світового банку на вигідних умовах. Наприклад, на сьогодні діє програма енергоефективності та енергозбереження у воді та розвитку інфраструктури. Ця програма розрахована на 20 років під 6 відсотків річних. Економія після модернізації становить 30 відсотків — тобто цей кредит можна ще кілька разів “провернути”, щоб виконати модернізацію двічі чи тричі за термін видання кредиту і легко його повернути. До того ж це буде не за рахунок громадян, не за кошти міського бюджету, а за рахунок самого енергозбереження та зменшення втрат. На виході ми отримаємо поліпшення послуг.

— Ви назвали галузі, куди приватні інвестори навряд чи будуть вкладати великі кошти.
— Є різні форми вкладання коштів — є прямі інвестиції на конкретний проект, і справді там прямих інвестицій не буде. Й інші форми — розміщення єврооблігацій, співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку, Світовим банком, іншими установами, які на сьогодні фінансують програми енергозбереження. Нам треба отримувати високу якість продукту чи послуги після залучення коштів — і в цьому випадку для міста байдуже, яким чином прийшли кошти, головне, щоб вони працювали на результат і були ефективно використані. Наприклад, взяли кредит під будівництво Подільсько-Воскресенського переходу. Побудовали кількасот метрів і кинули — моста місто не отримало, відсотки з кредиту сплачує і джерела погашення немає. Кожен проект має бути прорахований від початку і до самого кінця.

Спілкувалася Галина ПЕТРЕНКО, “Хрещатик”. Фото Миколи ТИМЧЕНКА

Оригінал інтерв’ю можна прочитати ТУТ