Каша з топора: як максимально розвинути Київ при наявності мінімальних ресурсів

Авторська колонка на Українській правді

Місто VS Політика

Сьогодні місто має борг $ 700 мільйонів і 3,2 мільярда гривень в українській валюті. До всього, практично по Гоголю, - дві проблеми. Але якщо в Миколи Васильовича були дурні і дороги, то у нас - недостатньо розвинена транспортна інфраструктура і житлово-комунальне господарство, яке знаходиться в жалюгідному стані. Транспортна та інженерна мережі - це дві головні артерії, без яких існування міста неможливо.
В транспортну інфраструктуру нам потрібно інвестувати десятки мільярдів гривень. Наприклад, вартість четвертої гілки метро - близько 12 мільярдів гривень, тунелю під Дніпром 10 мільярдів гривень, а місто потребує мінімум трьох тунелів.
У ЖКГ ситуація та ж - галузь перебуває в абсолютному занепаді і потребує мільярдних інвестиціях. Тільки на заміну ліфтів потрібно витратити 1,7 мільярда гривень.
Не будемо заглиблюватися в політику, і розбиратися, хто винен - одні проблеми тягнуться десятиліттями, інші з'явилися в останні кілька років. Вони є, і подальші дії потрібно планувати виходячи з реальної ситуації.
Сьогодні міський бюджет становить 14,2 мільярда гривень, де загальний фонд - 10,97 мільярда і спеціальний - 3,26 мільярда гривень. Грошей спеціального фонду на розвиток міста недостатньо, і тільки один великий інфраструктурний проект потягне на весь міський бюджет. Місто дуже потребує грамотної бюджетної політики і злагодженої роботи адміністрації та Київради.

Бондіана. Частина п'ята ...

Київ випускав бонди чотири рази: в 2003, 2004, 2005 і в 2007 роках. Всі чотири рази це були успішні розміщення. Цього року місто планує здійснити п'ятий випуск облігацій. Упевнений - попит на столичні бонди буде - муніципальні облігації вважаються інструментом з низьким ризиком.
Виходячи з цього, ми запланували випустити $300 млн. $ 200мільйонів повинні піти на погашення попереднього випуску євробондів, ще $100 мільйонів - на реформування системи ЖКГ.
Але сьогодні нам не дають цього зробити - депутатський корпус підтримує випуск облігацій лише на $200 мільйонів, мотивуючи це тим, що не можна збільшувати зовнішній борг. Дозволю собі з цим не погодитися. Згідно з Бюджетним кодексом, виплати по відсотках повинні бути не більше 10% - ми вкладаємося в ці межі.
При цьому кредит - це можливість обігнати час, отримати сьогодні те, на що гроші з'являться лише післязавтра. Думаю, жителі Троєщини, які чекають метро або власники квартир у хрущовках, де протікають труби, погодяться, що краще - сьогодні.
Такої позиції дотримуються в багатьох містах світу. Наприклад, борг Москви близько $10,2 мільярдів. Борг Нью-Йорка складає близько $60 мільярдів, що майже в півтора рази більше самого бюджету Нью-Йорка. І це не страшно. Їх жителі живуть в мега-містах і своєю роботою створюють валовий продукт, який з часом і трансформується в податки для міського бюджету.
Тому говорити про те, що сьогоднішня сума боргу міського критична - некоректно.
Інше питання - на яких умовах ці борги беруться. Наприклад, у попередні роки були взяті кредити КП "Київський метрополітен" у розмірі 100 мільйонів гривень і КП "Київпастранс" 50 мільйонів гривень під 39% річних.
Звичайно, від таких боргів страждає місто, а коли беруться гроші на нормальних умовах і спрямовуються на розвиток, нічого критичного тут немає. Це як кредити на розвиток бізнесу. Покажіть мені бізнес, який може розвиватися без кредитів. Такого просто немає в сьогоднішній економіці. Скрізь потрібен поштовх.
До речі, хочу нагадати, що наприкінці XIX століття Київ відбудовувався саме завдяки кредитуванню, в борг. І міська економіка розвивалася завдяки успішній роботі Товариства взаємного кредиту. Тоді забудовникам давали позики під заставу ділянки, а в процесі будівництва розмір позики міг збільшуватися - другий поверх зводився на гроші, отримані під забезпечення першого.
Так, поступово нарощуючи кредит, побудував "Будинок з химерами" знаменитий архітектор Владислав Городецький. А якби він чекав, коли зможе накопичити на цей будинок, був би "Будинок з химерами" прикрасою столиці сьогодні?

Банківське лобі

Ще одним каменем спотикання стала Програма приватизації - Київрада виключила з неї банк "Хрещатик", "Метровагонсервіс" і "Київспецтранс". При цьому питання про продаж пакета акцій банку "Хрещатик" пройшло дві комісії і був повністю підтриманий депутатами. Вони погоджувалися з тим, що це не профільний актив, який не приносить додаткових вигод місту.
Банк повинен бути або на 100% муніципальний, який би виконував соціальну функцію, або тоді немає сенсу прив'язуватися до того чи іншого банку. Зараз же це комерційна установа, основна мета якої отримання прибутку, і ні про які соціальні функції мови бути не може.
25% пакет акцій банку "Хрещатик" - привабливий для інвестора актив, за який місто могло б отримати до 300 мільйонів гривень і вкласти ці кошти в енергозберігаючі проекти. Наприклад, цих грошей вистачило б на заміну 1200 ліфтів у місті. Як зауважив колись Юрій Лужков, в свою бутність мером Москви, "в енергетиці нам потрібні не реформатори, а нові трансформатори".

Неконцессійні відносини

Наступна ініціатива, яка спричинила за собою хвилю критики - це передача міських тепломереж у концесію. При цьому чомусь всі забувають, що сьогодні ці мережі і так перебувають в управлінні АК "Київенерго".
Відповідний договір був підписаний ще в 2001 році Олександром Омельченком, і відповідно до нього тепломережі передані на баланс "Київенерго" до 2017 року. За користування мережами компанія перераховує до бюджету міста всього 2 мільйони гривень. Це дуже невеликі для міста гроші. Договором концесії ця сума буде збільшена в рази.
На сьогодні передача мереж у концесію лише поліпшить умови чинного договору та зробить цей процес прозорим. При цьому кожен пункт договору буде прийматися Київрадою і його ж рішенням буде створена комісія з концесійного конкурсу.
Сам концесійний договір по закону передбачає ряд пунктів, яких у діючій угоді немає. Це і обов'язок відновлювати майно, і встановлення максимального рівня втрат (при світовій нормі в 2-3%, втрати в тепломережах Києва складають 20%), і установка граничного тарифу.
Якщо сьогодні добра частка тарифу йде на утримання апарату - коштовних автомобілів, штату помічників та заступників, то після передачі тепломереж у концесію, концесіонер не зможе закладати всі свої витрати в тариф.
Збільшувати прибуток він буде не за рахунок населення, а за рахунок енергозбереження і зменшення втрат, інвестуючи в модернізацію. Також законом передбачено, що майно має бути застраховане на користь громади. Тобто ситуації, коли сталася аварія, а на ремонт немає грошей, не може бути в принципі - настає страховий випадок і страхова компанія повинна покрити витрати.
І ще один важливий момент. На сьогоднішній день ще не існує написаного містом проекту концесійного договору - ми тільки на початку цього шляху. І всі заяви про невигідні для Києва умови не мають під собою ґрунту, оскільки умови ці ще не сформульовані, і як я вже казав вище, в остаточному підсумку будуть формулюватися саме депутатами.

P.S. Хотілося б, щоб у діях колег не було політики. А були тільки інтереси міста. Адже люди оцінюватимуть нас за простими і зрозумілими речам - наявності води в крані, працюючим ліфтом та відремонтованим під'їздом. І ми для них сьогодні - влада, яка може, але не робить. А гроші на міські потреби ми не зможемо знайти, займаючись політикою і PR-ом ...

Руслан Крамаренко, заступник голови Київської міської державної адміністрації


Оригінал статті можна подивитись ТУТ