Мікронауковий експеримент у школах

Schools

Вже не перший рік українські науковці наголошують, що наука стрімко старішає, що до них не йде молодь, що відбувається різке падіння популярності і привабливості природничо-наукових і технічних спеціальностей. Ми постали перед реальною небезпекою залишити високотехнологічні галузі промисловості без якісного інтелектуального супроводу.


Я навчався ще за радянських часів, коли ми із захопленням проводили досліди на уроках хімії та фізики, відвідували гуртки з радіоелектроніки та інші. І скажу, що у багатьох випадках такі дитячі захоплення виростали у справу життя. Тож не дивно, що сьогодні мало хто хоче вивчати інженерні та природничі науки – вони існують для наших дітей як щось складне, старе та непрестижне.

Пропозиції

Змінювати смаки суспільства – справа державна, але й ми можемо зробити свій маленький, але вагомий внесок у цей процес. Сьогодні лабораторні роботи у школах проводяться не в повному обсязі чи не проводяться взагалі. Причина банальна – брак коштів, відсутність реактивів, застаріле обладнання та інше. У багатьох країнах ця проблема вирішується через Всесвітній проект з мікронаукового експерименту, який реалізує ЮНЕСКО. Завдяки цьому проекту учні мають змогу САМОСТІЙНО проводити практичні досліди з хімії, фізики, біології та інших предметів на мікрорівні, що дозволяє зробити цей процес безпечнішим та менш дорогим.
Замість того, щоб дивитись як проводить досліди вчитель чи навіть за допомогою комп’ютера робити віртуальну симуляцію фізичних явищ та хімічних реакцій, учень під наглядом сам може робити досліди, а отже краще розуміти закони довкілля, пізнавати ту чи іншу теорії на власному досвіді.

Ціна питання

На сьогодні Асоційованим центром ЮНЕСКО з мікронаукового експерименту Донецького національного університету вже розроблені комплекти мікронаукового обладнання з хімії, фізики, біології, екології та СНІДу. Собівартість такого комплекту – приблизно $10. Наприклад, комплект з хімії дворазово перекриває програму практичних робіт у школі з 8 по 11 клас та загальний практикум у вищих навчальних закладах. Ми могли б визначити якийсь район Києва чи певну кількість шкіл, де б запровадили спочатку пілотний проект. Наприклад, у Деснянському районі найбільша кількість загально навчальних закладів – 66, де навчається більше 27 тисяч дітей. Тож учнів 8 класу, для яких варто закупити комплекти мікронаукового обладнання з хімії приблизно 2,5 тисячі. Тобто на пілотний проект потрібно 200 тис. грн. на закупівлю наборів для учнів та ще невелика сума для методичної підготовки вчителів. Шляхів фінансування є три – виділити кошти з міського бюджету, залучити спонсорів чи запропонувати батькам придбати такі набори для дітей (враховуючи, що шкільний підручник може коштувати 20-40 грн, комплект за 80 грн, якого вистачить на 5 років не є дорогим). Звичайно, на першому етапі це мають бути гроші міста, щоб довести ефективність цієї методики. А надалі вже визначатись.